Мито на експорт граніту під час війни: €300 за тонну та складний перехід до переробки

Україна запроваджує вивізне мито на окремі види природного каменю — 0,30 євро за кілограм нетто, або 300 євро за тонну. Відповідні зміни передбачені Законом №4903-IX від 9 червня 2026 року, опублікованим 22 жовтня. Для гранітної галузі це рішення змінює економіку експортних поставок і загострює дискусію про умови розвитку української каменеобробки під час війни. ^{[1], [2], [3]}

Закон загалом набрав чинності 23 жовтня, проте для ставок мита встановлено окремий строк: через 45 днів із дня, наступного за днем опублікування. За календарним розрахунком це 7 грудня 2026 року. Ставки передбачені на десять років; завершення воєнного стану саме по собі не визначене підставою для їх припинення. ^{[2], [3]}

Норма охоплює три товарні коди:

Отже, простий розпил блоку на плити не гарантує виходу з-під дії мита. Визначальними є характеристики товару та його митна класифікація. Поширювати нову ставку на всю продукцію з природного каменю також некоректно. ^[3]

Масштаб навантаження показує умовний розрахунок: для партії масою нетто 24 тонни застосування повної ставки означатиме 7 200 євро мита. Це додаткова сума понад виробничі й транспортні витрати. Оскільки ставка залежить від ваги, її співвідношення з вартістю продукції буде різним: за умовної ціни 300 євро за тонну мито дорівнюватиме ціні товару, а за ціни 1 000 євро — становитиме 30%. Ці приклади пояснюють механіку ставки й не є оцінкою ринкових цін або контрактів конкретного підприємства.

Прихильники рішення пов’язують його з розвитком переробки всередині країни. Національна асоціація добувної промисловості України обґрунтовує підтримку мита можливістю збільшити виробництво готових виробів, зайнятість і податкові надходження. Це очікуваний результат запропонованої політики, який залежатиме від інвестицій та фактичної роботи підприємств. ^[4]

У галузевій дискусії виробники й експортери застерігають, що додаткове навантаження може випередити появу можливостей для переробки. Під час круглого столу в Укрінформі 19 червня представники бізнесу звертали увагу на кадрові труднощі та складність реалізації інвестиційних проєктів у воєнних умовах. Асоціація «Виробників нерудних будівельних матеріалів України» окремо поставила питання щодо обґрунтованості розміру ставки та десятирічного строку її застосування. Це позиції учасників ринку, а не вже встановлені наслідки нового мита. ^{[5], [6]}

Воєнний контекст робить співвідношення між навантаженням і можливістю адаптації особливо важливим. Запуск каменеобробного виробництва потребує обладнання, підготовленого майданчика, електричних потужностей, водопостачання, персоналу та замовлень. Між рішенням інвестувати й першою оплаченою поставкою готової продукції є період витрат. Кар’єру в цей час необхідно підтримувати видобуток, ремонтувати техніку та оплачувати роботу людей. Якщо експорт блоків забезпечує ці кошти, скорочення його прибутковості може одночасно обмежити ресурс для модернізації.

Додаткова переробка збільшує потребу в надійному енергозабезпеченні. Для підприємства, яке оцінює нову лінію, значення мають доступна потужність, можливість безперервної роботи й витрати на резервне живлення. Воєнні ризики змушують враховувати також захист обладнання, можливі простої та довший строк повернення вкладених коштів. Тому економічну доцільність переходу до готових виробів неможливо визначити лише різницею між ціною блоку та ціною обробленого каменю: частину цієї різниці поглинають технологічні витрати, втрати матеріалу, фінансування й збут.

Кадрове питання також впливає на швидкість переходу. Нова виробнича лінія потребує операторів, наладчиків, технологів і працівників контролю якості. За результатами опитування НБУ за III квартал 2026 року саме представники добувної промисловості найбільше очікували подальшого скорочення кількості працівників. Це загальногалузевий індикатор настроїв, а не прогноз щодо кожного гранітного кар’єру, проте він показує середовище, у якому підприємствам пропонують нарощувати переробку. ^[7]

Окремий ризик виникає у відносинах із закордонним покупцем. Можливість підвищити ціну залежить від попиту на конкретний камінь, умов контракту й доступності альтернатив. Якщо покупець не погодиться компенсувати мито, навантаження може частково залишитися на українському постачальнику або призвести до втрати замовлення. Для підприємства, яке працює під час війни, така втрата означатиме зменшення поточного грошового потоку саме тоді, коли потрібні кошти на стійкість виробництва.

Перехід від продажу блоків до експорту готових виробів змінює і сам ринок збуту. Покупець сировини має власну переробку й відповідні виробничі потреби. Для продажу облицювання, сходів чи інших виробів необхідні інші специфікації, контроль якості, пакування, комерційні зв’язки та робота із замовниками. Наявність родовища й можливість придбати верстат ще не забезпечують завантаження нового виробництва.

Можливі наслідки поширюються і на внутрішній ринок. Якщо частина експортних блоків залишиться в Україні, переробники можуть отримати ширший вибір сировини та кращі закупівельні умови. Водночас, якщо їхніх потужностей або замовлень буде недостатньо, додаткова пропозиція може створити тиск на ціни кар’єрів. Це можливі сценарії, а не підтверджені результати: їхній масштаб визначатиметься попитом, доступним фінансуванням і здатністю підприємств збільшити випуск.

Для держави оцінка ефекту також потребує врахування зміни поведінки бізнесу. Множення ставки на попередні обсяги експорту показує лише умовний розрахунок за незмінних поставок. Якщо вони скоротяться, фактичні надходження від мита будуть іншими. Повна оцінка має враховувати зайнятість, платежі діючих підприємств, валютну виручку та темпи створення нових переробних потужностей. Під час війни збереження цих джерел економічної стійкості має самостійне значення.

Залишається і питання міжнародних торговельних зобов’язань. У зауваженнях до законопроєкту Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради вказало на невідповідність запропонованого мита частині першій статті 31 Угоди про асоціацію з ЄС та рекомендувало вилучити відповідне положення. Закон був ухвалений із нормою про камінь. Зауваження управління самі по собі не скасовують її і не підтверджують звільнення конкретної поставки; практичне застосування до торгівлі з ЄС потребує окремої правової визначеності. ^{[3], [8]}

Для виробників гранітних блоків, зокрема підприємств такого профілю, як NIVEN, значення рішення виходить за межі одного митного платежу. Воно впливає на можливі напрямки збуту, співпрацю з переробниками та інвестиційні розрахунки. Конкретний вплив на підприємство залежить від його продукції, ринків і умов продажу.

Розвиток української каменеобробки потребує узгодженості між торговельними обмеженнями та можливостями виробництва. Доступ до фінансування, енергетична стійкість, підготовка працівників і час для освоєння нових ринків визначатимуть, наскільки мито сприятиме модернізації. Без достатніх умов для такого переходу виникає ризик, що скорочення доходів від експорту блоків відбудеться раніше, ніж підприємства зможуть компенсувати його продажем продукції глибшої переробки.